Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Баламкати, -каю, -єш, гл. Протяжно звонить въ одинъ колоколъ. Шейк.
Ґре́ци нар. = Ґрече. Так собі ґреци розмовляли. Гн. І. 181.
До́кіль, докіля нар. = доки. Дещо. 119. Вража ж тебе мати знає, докіль тебе, молодице, ждати. Чуб. V. 549.
Запини́ти, -ся. Cм. запиняти, -ся.
Обов'язувати, -зую, -єш, сов. в. обов'язати, -жу, -жеш, гл. Обязывать, обязать.
Поточитися, -чу́ся, -чишся, гл. 1) Покачнуться, зашататься (о человѣкѣ). Куди не піпхнуть, туди й поточишся. Ном. № 10689. Турн перший зацідив Енея, що з пліч упала і керея, Еней був поточивсь назад. Котл. Ен. 2) Броситься, побѣжать, поплыть. Поточились із хати не озираючись. Кв. Півень кинувся йому в лице; поросята та индики поточились під ноги. Левиц. І. Щука плеснула хвостом да й поточилась на дно, а далі виплила. Чуб. II. 112.
П'ялка, -ки, ж. Пищепріемный каналъ. Вх. Лем. 459.
Рідкозубий, -а, -е. Съ рѣдкими зубами. Вх. Зн. 59.
Сочити, -чу́, -чи́ш, гл. Подстерегать, выслѣживать. Я буду сочити: тільки ви заснете, я зараз усі обірву горіхи. Наш кіт мишу сочить. Черниг. г.
Четверниця, -ці, ж. Четверка воловъ. Ум. четверни́чка. А в чистім полі близько дороги орет ми плужок четверничкою. Гол. II. 17.