Глуханя, -ні, ж. Тифъ.
Дзвя́кало, -ла, с. Чавкающій человѣкъ.
Довганя, -ні, ж. = Веретільник.
Змінчик, -ка, м. Работникъ, пришедшій на смѣну другому.
Крейдянка, -ки, ж. 1) Мѣсто, гдѣ добывается мѣлъ. 2) Посуда для разбалтыванія мѣлу.
Курінь, -ня́ ч. 1) Шалашъ, курень. Кругом мовчки подивилась; бачить — ліс чорніє; а під лісом край дороги либонь курінь мріє. 2) Иногда такъ называется вообще жилище или мѣсто жилища. Спершу жив він ув одній хаті на старому курені, а оце ходів зо два назад, виселився за царину. Въ Подольск. губ. говорятъ, приглашая войти въ хату: Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куріня. 3) Казарма у запорожскихъ казаковъ. Тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили. У Стороженка употреблено въ значеніи казармы вообще: Біля мурованого костьоли стояли курені на три тисячі кварцяного війська. 4) Составная часть запорожскаго войска. 5) Часть села или города (имѣетъ обыкновенно и особое названіе).
Політура, -ри, ж. Лакъ. Махнув у столярню і вніс політуру.
Приклонятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. приклони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Наклоняться, наклониться; поклониться. До білих ніжок приклоняється, дрібними сльозами умивається.
Розчухати Cм. розчухувати.
Товаришитися, -шуся, -шишся, гл. Вступать въ товарищескія отношенія, дружить.