Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Довжико́ві я́годи = Деречі. Деречі по конотопській, а по нашому довжикові люди. Ном. № 14035.
Злидарю́ка, -ки, ж. Ув. отъ злида́рь.
Маку́шенка, -ки, ж. Кушанье, сваренное изъ конопляныхъ сбоинъ. Вх. Зн. 34.
Перехотіти, -хо́чу, -чеш, гл. = перехтіти.
Писарина, -ни, м. Писарь, писаришка. А там панові не вподобався, писарині якому. Рудан. І. 23.
Покувати, -ку́ю, -є́ш, гл. 1) Сковать, выковать (во множествѣ). Да покувала б я, да позолотила золотії крилечка. Мет. 146. Покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла. АД. І. 1. 2) Подковать (многихъ). Ой як коні покую і як сани поладжу, то по твою біль поїду. Чуб. III. 470. Вчився робити, черевичків шити. І пошив, покував. Мил. 45. 3) Перестать куковать (о кукушкѣ). Уже зозуленьки та й покували, соловієчки пощебетали. Чуб. V. 802.
Помножання, -ня, с. Умноженіе.
Роздлубати, -баю, -єш, гл. 1) роздовбати. 2) Понять. Ніяк не роздлубаю, що воно є.
Тичний, -а, -е. = тичковий. Угор.
Трепнути, -ну, -неш, гл. Тряхнуть. Ввечері, кінчаючи роботу, молотники казали: — ні, ще на вдову, — Еге, еге, трепнімо хоч снопів з пять. Cм. тріпнути, -ся.