Верзякати, -каю, -єш, гл. Болтать, плести, молоть вздоръ. Верзякали вони таку дурницю.
Ло́мус, -са, м. Богатырь, силачъ, сокрушитель. Такий був ломус, ню поставив пушку на долоні та як стрелив із Быкова, то досяг аж у Остер.
Лопуша́ний, -а, -е. = лопуховий. дурень лопуша́ний — презрительно о простонародьѣ. Гордують — от не токмо вельможнії, а й так дурні лопушані.
Машталі́р, -ра, м. Конюхъ; кучеръ.
Мо́вити, -влю, -виш, гл. Говорить. Мовивши слово, треба бути паном. Казала б, та уста не мовлять. Раз то мовить по грецьки, удруге по турецьки. Він дожидав, не мовлячи слова, духу не зводячи, блідий. З великого жалю, я слова не мовлю.
Пообмотувати, -тую, -єш, гл. Обмотать (во множествѣ). Пообмотували ноги полотном (мертвому).
Ротмистр, -ра, м. Ротмистръ.
Уставляти, -ляю, -єш, сов. в. уставити, -влю, -виш, гл.
1) Вставлять, вставить. Що ж будеш робить! свого розуму не вставиш. у те́бе однії клепки в голові́ нема. тобі треба клепку вставити. Ты глупъ. Тебя нужно вразумить.
2) Ставить, поставить во что. Коничка вставте до кінничейки.
Ходини, -дин, ж. мн Ходьба, хожденіе. Кому родини, а мені ходини. Та мені сьогодня ходини: треба грошей шукати.
Шлящина, -ни, ж. У ткачей: линейка, вставляемая между верхнимъ и нижнимъ рядами основы при заправкѣ въ шохти.