Виносити 1, -шу, -сиш, сов. в. винести, -несу, -сеш, гл.
1) Выносить. І утоплену Ганнусю на берег виносить. Де не просять, там києм виносять. О, щоб їх вихром винесло.
2) Вырывать, вырвать. Зайшов (чорт) ззаду, та шпичкою й виніс те око. Гледи, шоб вона (відьмина сорочка) печі не рознесла, — дай я спалю. Та пішли на город, викопали кабицю. Як запалили, так ту кабицю й винесло.
3) О денежномъ счетѣ: составлять, составить. Вам треба заплатить за поле.... 18 карб. 90 коп., та за город 5 карб. 10 к., до на рік винесе 24 карб.
Вихорити, -рю, -риш, гл.
1) Вихрить, крутиться вихремъ. Вітер.... рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив. Буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі, вихорючи, немов густу кашу у повітрі.
Гитала, -ли, ж. Родъ гречневыхъ крупъ.
Забари́ти, -ся. Cм. забаряти, -ся.
Імела, -ли, ж. = івилга.
Насва́тати. Cм. Насва́тувати.
Позгоджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Согласиться (о многихъ).
Тіпчак, -ка, м. = тіпець.
Умисний, -а, -е. Умышленный, нарочный.
Фарфур, -ра, м. Фарфоръ.