Волока, -ки, ж. 1) Завязка у лаптей, постоловъ и пр. Наступив йому на волоку од постола. Ув. волочище. Вербовими пастолищами, лозовими волочищами. 2) Въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Стародубскаго и Сосницкаго уу. участокъ, на которомъ нажинаютъ отъ 80 до 100 копенъ ржи (слѣдовательно 8 — 10 десятинъ) съ равнымъ количествомъ земли въ другихъ двухъ смѣнахъ съ извѣстной частью сѣнокоса и даже лѣса или заросли называется чверткою, а четыре такихъ чвертки — волокою.
Гра́пщина, -ни, ж. Графское имѣніе.
Запа́рити, -ся. Cм. запарювати, -ся.
Ліс, -су, м. Лѣсъ. Кривого дерева в лісі найбільше. В ліс дров не возять. Ум. лісок, лісонько, лісочок. За темними лісоньками плаче дівка слізоньками. Прилетіла зозуленька з темного лісочку, сіла, пала, закувала в зеленім садочку. Ув. ліси́ще. Ви, ліси-лісища, ви, бори-борища.
Ля́мка, -ки, ж. Ум. отъ ля́ма.
Мі́ло нар. = дрібно. (Порубано) біле тіло, як мак міло.
На́взвиш нар. Выше.
Павур, -ра, м. = павич.
Розремиґатися, -ґаюся, -єшся, гл. О волахъ: приняться долго жевать жвачку. Переносно о людяхъ: долго ѣсть. А ну, годі вже вам ремиґати! Ет розремиґалися у снідання як за обідом!
Роскроїтися, -роюся, -їшся, гл. Треснуть. Губа спідня роскроїлася.