Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ґрунь, -ня, м. Хребетъ горы. Шух. І. 1.
Закві́тчувати, -чую, -єш, сов. в. заквітча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Убирать, убрать, украшать, украсить цвѣтами (преимущественно голову), а также и цвѣтными ягодами, матеріями и пр. Покладе косу на голову поверх скиндячок вінком та заквітча квітками. Кв. І. 75. Иноді труну заквітчують калиною. Ном. № 13427.
Катюга, -ги, м. Ув. отъ кат.
Моли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Молиться. Богу молись, а до берегу гребись. Ном. № 160. Розумний молиться, а дурень плаче. Ном. № 141.
Напо́ратися, -раюся, -єшся, гл. Натрудиться, устать отъ работы.
Осяйний, -а́, -е́ Сіяющій, блестящій. Стала одежа його осяйна. Єв. Мр. IX. 3. Куди сей дука осяйний прямує. К. Бай. 109. Мрії далекі, осяйні мені веселкою замріють. Г. Барв. 535.
Подерти, -ру́, -ре́ш, гл. 1) Порвать, изорвать. Зіма!.. хліба нема, чоботи подерті, доведеться вмерти. Канев. у. 2) Исцарапать. Як зачав котом по тілі дерти, — чисто подер тіло. Рудч. Ск. І. 173.
Позрікатися, -каюся, -єшся, гл. Отказаться (отъ многаго, о многихъ).
Поросплющувати, -щуємо, -єте, гл.очі. Раскрыть глаза (о многихъ).
Стар, -ра, -ре = старий. Стар як котюга, а бреше як щеня. Ном. № 6905.