Бухати, -хаю, -єш, гл.
1) Бить, колотить. Взяла мене бухати, мусів я ю слухати.
2) Бросать. Бабусю у яму бух! каже Оленка, показуючи кулачком, як будуть бухати бабусю у яму.
3) Стрѣлять, палить. Бухають з гармат.
Велетенський, -а, -е. Исполинскій, гигантскій.
Де́споцтво, -ва, с. Деспотизмъ. Біда, як дика сила деспоцтва та викличе з пекла дику силу рабства.
Дожива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. дожи́тися, -живу́ся, -ве́шся, гл. Доживаться, дожиться. Бачимо, бачимо, вразький сину, — дармо, що ти гетьман, — до чого ми в тебе дожилися.
Кувати, кую́, -є́ш, гл. 1) Конать. Князь Борис все плуги кував та людям давав. 2) Подковывать (лошадь). Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає. 3) Заковывать (въ цѣпи). 4) Чеканить. Достав мальовану тацю, сріблом ковану. 5) Наковывать (мельничный жерновъ). 6) Куковать (о кукушкѣ). Не сивая зозуленька в темнім лісі кувала. 7) — речі недобрії. Злословить. А тим часом вороженьки чинять свою волю: кують речі недобрії. 8) — лихо. Причинять зло, вредъ. От яке лихо сі шинкарі кують.
Неосвітний, -а, -е. Непросвѣщенный. Розвелось письменство між нашим людом неосвітним.
Попід пред.
1) Подъ. Попід темним гаєм. Попід очі смуги.
2) Вдоль чего. Ото пішов наш шлях попід ліс. Пішов любко попід ниви, попід левадочку. Ой не видко його стану, лише головочку.
Примусія, -сії, ж. 1) Принадлежности. Ткача не приймають у пекло, бо в його такого багато примусії, що як почне вноситься в пекло, — ніяк не забере за один раз. 2) Возня, хлопоты. З дишлем такого багато примусії: треба добірати рівні коні, щоб рівно тягли. Така була мені примусія з оцим чоловіком: не розшолопає, шо йому кажеш, та й годі.
Сідак, -ка, м. = сідавка.
Цюпасом нар. По этапу.
