Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вимастити Cм. вимащувати.
Дері́ння, -ня, с. Рваніе. Н. Вол. у.
Довганя, -ні, ж. = Веретільник. Вх. Пч. II. 16.
Зла́зити, -жу, -зиш, сов. в. злізти, -зу, -зеш, гл. 1) Слазить, слѣзать, слѣзть; сползать, сползти. З чужого коня серед дороги злазь. Посл. Із неба злізла чорна ніч. Котл. Ен. ІІІ. 22. 2) Взлѣзать, взлѣзть, всползать, всползти. Був собі дід та баба, та злізли на граба. Чуб. III. 186.
Порозгулюватися, -люємося, -єтеся, гл. То-же, что и розгулятися, но о многихъ. Саме порозгулювалися добре, аж тут кажуть: пора росходитись.
Пузань, -ня́, м. = пузан. Черк. у. К. ПС. 112.
Ранний, -а, -е. Раненый.
Росполіскувати, -кую, -єш, сов. в. росполоска́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Полоскать, пополоскать? Я й рада таким прачкам: аби росполіскувати сорочину. Кобел. у. 2) Размывать, размыть. Вода росполіскує береги.
Удоволяти, -ляю, -єш, сов. в. удоволити, -лю, -лиш, гл. = удовольняти, удовольнити.
Чернецтво, -ва, с. 1) Монашество. 2) соб. монахи. К. ПС. 119.