Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Алилу́йко, -ка, м. Насмѣшливое прозваніе духовнаго лица. (Галиц.). Желех.
А́рчик, -ка, м. Сѣдло. Морд.
Ли́нути 1, -ну, -неш, гл. 1) Летѣть. Линув сокіл з України. Мет. 376. Ангел линув, сльозу уронив. Чуб. III. 305. 2) Стремиться. А я дивлюся і серцем лину в темний садочок на Україну. Шевч. 403.
Потайний, -а́, -е́ Потайной, тайный, скрытый. Потайного собаки гірш треба боятися. Ном. № 3046. Тілько скажу подружжю потайному. Чуб. V. 663. Пошептом дає козакам потайний наказ. К. ЦН. 213. Потайний гріх ще й грішніщий. Г. Барв. 452. Потайна лихоманка. Зміев. у.
Роковини, -вин, ж. мн. Годовщина. Роковини по Шевченкові. О. 1862. III. 22.
Тичковий, -а, -е. Вьющійся по тычинѣ. Тичкова квасоля. Н. Вол. у.
Туритися, -рюся, -ришся, гл. Гнаться. Бігла лисичка по лісу, турилась за куріпками. Грин. II. 238.
Унизу нар. Внизу.
Цоб меж. = соб.
Чабачина, -ни, м. = чабак. Ум. чабачинка.