Вивершувати, -шую, -єш, сов. в. вивершити, -шу, -шиш, гл.
1) Дѣлать, слѣлать верхъ. Вивершити стіг.
2) Насыпать, насыпать выше краевъ.
3) Завершать, завершить, исполнить.
Вилічити, -ся. Cм. вилічувати, -ся.
Дзю́ба, -би, ж. Дѣвушка съ лицомъ, изрытымъ оспой. А що кому до того, що я дзюбу люблю; а я дзюбі, моїй любі, черевички куплю. Ум. Дзю́бка.
Догля́дач, -ча, м. Надзиратель, надсмотрщикъ.
Коверзувати, -зу́ю, -єш, гл. 1) Умствовать, измышлять, стараться. Розумом мирським гріховно коверзує. Як уже він не коверзував, щоб вирятувать його, а нічого не здужав вигадать. 2) Привередничать, капризничать. Навісноголовий Васюта коверзував-коверзував, далі таке вигадав, що ледві й сам не пропав. Було шляхта знай чваниться, день і ніч гуляє та королем коверзує. 3) — над ким. Издѣваться, помыкать. Отак уранці жид поганий над козаком коверзував. Ще гірш надо мною коверзує вона, ще гірш варить з мене воду.
Навза́води нар. Во весь опоръ, въ карьеръ, во всю прыть, взапуски. За лицарем тим воєводи що тьху навзаводи летять. З парубками літати навзаводи, — ото були його забавки.
Показанщина, -ни, ж. 1) Плата отъ винокуреннаго котла. 2) Особничество, отдѣленіе себя отъ общества.
Сутемрявий, -а, -е. Темный. Із своїх низьких да сутемрявих хат.
Утреня, -ні, ж. Утреня, заутреня.
Шпачок, -чка, м. Ум. отъ шпак.
