Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Арха́нгол, -ла, м. Архангелъ. Бачить же Бог, бачить Творець, що мир погибає, архангола Гавриїла в Назарет посилає. Шевч. 290.
Гуна́, -ни́, ж. = Луна 2. Харьк.
Зоряний, -а, -е. 1) Звѣздный. Ніч місяшна, зоряна. МВ. (О. 1862. ІІІ. 53). 2) зоряна вода. По нар. повѣрью: вода съ лѣкарственной силой для короны, простоявшая ночь при звѣздахъ. Коли корова дає мало молока (як хто поробе), треш давати їй зоряну воду пити. А ту воду роблють так: ясної ночі ставляють на видноті, супроти зірок, дійницю з водою, то вона повинна простояти всю ніч. Грин. ІІ. 46, 320.
Милосе́рдий, -а, -е. Милосердный. Дав єсь волю серцю мому, милосердий Боже! Чуб. V. 3. Приручаю тебе, серденятко моє, милосердному Богу. Мет. 25.
Нема, немає, нар. 1) Нѣтъ, не имѣется. Нема в саду соловейко, нема щебетання: нема мого миленького, — не буде й гуляння. Н. п. В мене батька немає, а матуся вмірає. Н. п. Оттак ходя попід гаєм, Ярема співає, вигладає, а Оксани немає, немає. Шевч. 141. 2) Не хочетъ, не желаетъ. А покоритись батькові й нені нема. Черном. А нема щоб піти до сусіди. Черном. 3) нема в світі над..., нема в світі, як... Нѣтъ выше, лучше... Нема в світі над Бога. Ном. № 5. Нема в світі, як у злагоді жити. Нема цвіту білішого та над ожиноньку, нема роду ріднішого та над дружиноньку. Н. п. 4) нема де. Негдѣ; некуда. 5) нема кого́, кому и т. д. Некого, некому и т. д. Нема кому роспитати, чого плачуть очі, нема кому росказати, чого серце хоче. Шевч. 6) нема коли. Некогда. 7) нема куди. Некуда. 8) нема чого́, чому и т. д. Нечего, нечему и т. д. 9) нема-що. Нечего. Зіма — кожуха нема, чоботи ледащо, — і йти нема-що. 10) нема защо. Не за что. Ум. немаєчки.
Переволочити I, -чу, -че́ш, гл. = переволокти.
Пічовий, -а́, -е́ Печной. пічова лопата. Лопата для сажанія хлѣба въ печь. Черк. у.
Приговтати, -таю, -єш, гл. Пріучить, освоить, ознакомить. Як куплена товарина, то тра приговтати. Н. Вол. у.
Розлучення, розлучі́ння, -ня, с. Отдѣленіе своего скота изъ общаго стада осенью, послѣ окончанія пастьбы на полонинах. Шух. І. 218, 213. Полонинка веселая лиш, до розлученя, а як пішла худібонька, она засмучена. Шух. І. 204.
Хутро, -ра, м. Мѣхъ. Багацько у його добра, отласу, хутра і срібла. Греб. 317.