Віддячити, -чу, -чиш, гл. 1) Отблагодарить. 2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяче, віддячим!
Лінни́й, -а, -е. = лянни́й. Мене не будить до кужеля лянного.
Накрамарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Наторговать.
Невкміту нар. Не въ примѣту, не замѣтилъ. Невкміту мені — чи вони били його, чи ні: чув тілько, що кричало щось, а нічого не бачив.
Німчити, -мчу, -чиш, гл. Онѣмечивать.
Пензель, -зля, м.
1) Кисть (у живописцевъ). Дістав палітру з красками і пензель.
2) = щітка, которой бѣлятъ стѣны. Ум. пензлик.
Погавкати, -каю, -єш, гл. Полаять. Собака погавка, а вітер рознесе.
Поколінниці, -ниць, ж. мн. = доколінниці.
Розбуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. розбутися, -буюся, -єшся, гл. Разуваться, разуться. Ох і ночував я в своєї дівчини да й не розбувався.
Розуміння, -ня, с. Пониманіе. Твого святого розуміння не вмію розумом збагнути.