Дурні́сінький, -а, -е. Совершенно глупый. дурни́й дурні́сінький. До крайности глупый.
Жи́тниця, -ці, ж. Ржаная солома.
Замилува́тися, -лу́юся, -єшся, гл. Залюбоваться. Карпо глянув на тих людей і трохи злякався і здивувався й за милувався: такі вони були високі, рівні, дужі.
Заша́рпати, -паю, -єш, гл. Приняться рвать, терзать.
Івилга, -ги, ж. Раст. омела бѣлая. Viscum album L.
Лупа́ння 2, -ня, с. Откалываніе, отламываніе.
Переперьхнути, -ну́, -неш, гл. Перелетѣть черезъ что.
Тупотіння, -ня, с. = тупотання. Крик, свистіння й тупотіння лилося таки з того краю.
Тушка, -ки, ж. Ум. отъ туша.
Ударятися, -ряюся, -єшся, сов. в. ударитися, -рюся, -ришся, гл. 1) Только сов. в. Удариться, ударить себя. На руках понесуть тебе, щоб не вдаривсь об камінь ногою. Да вдарилась мати, об поли руками: тепер же я, мої діти, пропали із вами. Ой підлинув соколонько під зелений сад та вдарився крилечками об зелений сад. Шляхтянка скрикнула, підняла руки до неба і, як нежива, вдарилась об землю. 2) Бросаться, броситься, побѣжать. Дівчата вдарилися в-ростіч. В погонь.... ударилась за Марком. ударитись навтікача. Броситься бѣжать. 3) Отправляться, отправиться. Ударилась в город мамкувати. у мандри вдарилась. Отправилась въ дорогу, пошла бродяжничать. 4) Обращаться, обратиться къ кому, прибѣгнуть къ кому. Вона вдарилась до знахарки. вдарятися в що. Прибѣгать къ помощи чего, обращаться къ чему. Не плач, мати Оврамихо, не вдавайся вліки, — випроводила сина Овраменка у поход навіки. Не плач, мати Оврамихо, не вдаряйсь в ворожки, — поховали сина Овраменка в степу край дорожки. Cм. вдаватися. 5) ударитись у голос, у плач. Заплакать. 6) — у тугу. Запечалиться.
