404 error!

Говоритися гл. Употребляется только въ 3-емъ лицѣ и чаще всего безлично: говориться, говорилось. Пословиця говориться, а хліб їсться. Ном. № 11285. Дід мовчить, неначе не до його говориться. Левиц. І. 98 Ой що ся говорило, то все ж то неправда. Чуб. V. 395.

Знайомість, -мости, ж. Знакомство. Чуб. І. 255.

Лу́сом нар. Огуломъ. А скільки візьмеш за них не нарізно, а лусом? Александр. у. Слов. Д. Эварн.

Подавати, -даю́, -є́ш, сов. в. подати, -дам, -даси, гл. 1) Подавать, подать. Як Бог дасть, то і в вікно подасть. Ном. № 13. Будеш, будеш ти лежати, питонки прохати, та нікому тобі буде і кухля подати. Мет. 86. Подай, мила, свою білу ручку. Мет. 261. 2) Давать, дать. Він мені подав за себе викуп. К. Іов. 73. Йому подам на суд увесь мій побит. К. Іов. 27. Він подавав кожному в руку. Рудч. Ск. І. 67. Подавав серпи їм золотії. АД. І. 81. Подати милостиню. Кв. На церкву подав. Г. Барв. 208. — до рук. Вручать, вручить. — звістку. Извѣщать, извѣстить. Левиц. І. 57. Мил. 217. — рушники. Обычай сватовства: принимая предложеніе, перевязать сватовъ особо для того приготовленными полотенцами. От послався до неї, — вона й рушники подавала. Рудч. Ск. II. 49. 3) Отдавать, отдать въ выраженіяхъ: — на глум, на поталу — Cм. глум, потала. 4) Передавать, передать, посылать, послать — письмо, деньги или подарокъ. Вибачайте, що так довго листу не подавала. О. 1862. IX. 111. Коли я умру, то й поховайте і до моєї миленької листи подайте. О. 1861. IV. 96. Ми одписували своєму салдатові та й подали йому два карбованці. Я б гостинчик (татові) подавали, та ніким подать. Мил. 182. подати мо́ву. Передать (слова). Подали тую мову один по одному, один по одному. ЗОЮР. І. 6. 5) — голос. Отзываться, отозваться, заговорить. Чи ви поніміли? Подайте хоч голос. 6) Казаться, показаться. На лиці наче б то чорний подає. Зміев. у. 7) Подало му. О больномъ: ему лучше. Угор.

Позгублювати, -люю, -єш, гл. Растерять.

Поклювати, -клюю́, -є́ш, гл. Поклевать, исклевать. Чуб. V. 297. Курчатам пшона посипала, а кури поклювали. Харьк. у.

Посімейство, -ва, с. = посемейство. Мнж. 72. Драг. 14.

Прикопувати, -пую, -єш, сов. в. прикопа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Закапывать, закопать, привалить землей. Сади картоплю, та не глибоко прикопуй. Въ значеніи: похоронить. Хвали попа, прикопавши. Ном. № 5188. Моя ненько, моя матінко! на шо ти мене, нещасницю, вродила, гірку долю вділила? Чом же ти мене не прикопала, щоб я не горювала? Мил. 197. 2) Еще вскапывать, вскопать; еще выкапывать, выкопать.

Струсанина, -ни, ж. = струс.

Сухоперки нар. О стиркѣ бѣлья: безъ предварительнаго намачиванія и бученья.