Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Віршувальниця, -ці, ж. Произносящая стихи; декламаторъ-женщина. Желех.
Галаюватий, -а, -е. = галайкуватий. Желех.
Зани́діти, -дію, -єш, гл. Зачахнуть.
Затьо́р, -ру, м. 1) Скопленіе льда во время ледохода. Тут на березі, саме на Ненаситці, стояв водяний млин якогось купця; та знесло його, як був затьор. Екатер. у. 2) дава́ти затьо́ру. Колотить, бить сильно. Пану Геленору смертельного дали затьору, і той без духу тут зоставсь. Котл. Ен. V. 67.
Зба́нка, -ки, ж. = збан.
Оскорб, -бу, м. Обида, несправедливость. Вх. Зн. 45.
Поборець, -рця, м. = побірець.
Спокоїтися, -коюся, -їшся, гл. Упокоиться, умереть. Я звинулась до попа хрестити, аж уже спокоїлась дитина. Н. Вол. у.
Цвяшок, -шка, м. Ум. отъ цвях.
Щавидуб, -ба, м. Имя сказочнаго героя, который, благодаря своей силѣ, могъ сламывать дубы. Чуб. II. 229.