Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бідняство, -ва, с. = бідність = біднівство. Дома він кинув таке бідняство, а застав — уже ї всьо. Гн. II. 174.
Каляння, -ня, с. Маранье, пачканье.
Китиця, -ці, ж. 1) Кисть (у платья, ковра, сбруи и пр.) Вас. 160, 170. Шух. І. 128. 2) Кисть изъ сросшихся вмѣстѣ нѣсколькихъ орѣховъ. Камен. у. 3) Снопъ соломы, связанный съ того конца, гдѣ колосья, и употребляемый для соломенныхъ кровель. Чуб. VII. 379. Cм. кулик. 4) Букетъ цвѣтовъ. Желех. 5) Гора, только на вершинѣ покрытая снѣгомъ. Шух. І. 73. Ум. китичка. Хусточка у пояса мережувана і з вишитими орлами і ляхівка з під плахти вимережувана і з китичками. Кв. І. 7.
Корінчик, -ка, м. Ум. отъ корінь.
Нарозумі́ти 2, -мі́ю, -єш, гл. Взять въ толкъ, набраться умѣнья. Пани нарозуміли од мужиків, як хазяйнувати треба. Волч. у.
Нема, немає, нар. 1) Нѣтъ, не имѣется. Нема в саду соловейко, нема щебетання: нема мого миленького, — не буде й гуляння. Н. п. В мене батька немає, а матуся вмірає. Н. п. Оттак ходя попід гаєм, Ярема співає, вигладає, а Оксани немає, немає. Шевч. 141. 2) Не хочетъ, не желаетъ. А покоритись батькові й нені нема. Черном. А нема щоб піти до сусіди. Черном. 3) нема в світі над..., нема в світі, як... Нѣтъ выше, лучше... Нема в світі над Бога. Ном. № 5. Нема в світі, як у злагоді жити. Нема цвіту білішого та над ожиноньку, нема роду ріднішого та над дружиноньку. Н. п. 4) нема де. Негдѣ; некуда. 5) нема кого́, кому и т. д. Некого, некому и т. д. Нема кому роспитати, чого плачуть очі, нема кому росказати, чого серце хоче. Шевч. 6) нема коли. Некогда. 7) нема куди. Некуда. 8) нема чого́, чому и т. д. Нечего, нечему и т. д. 9) нема-що. Нечего. Зіма — кожуха нема, чоботи ледащо, — і йти нема-що. 10) нема защо. Не за что. Ум. немаєчки.
Позакохуватися, -хуємося, -єтеся, гл. Влюбиться (о многихъ).
Потребувати, -бу́ю, -єш, гл. Нуждаться въ комъ, чемъ. Ми нових богів не потребуємо, ми старого бога любимо. Фр. Пр. 81. Нащо ти нас потребуєш? АД. II. 119.
Субітник, -ка, м. 1) Наказываемый по субботамъ. 2) Поминальная книга, субботникъ, синодикъ. В субітник Фоку записали. Мкр. Г. 70. Запишімо, стара, часть грошей на церкву, щоб нас поминали, щоб нас записали в субітник. Левиц. І. 381.
Табуновий, -а, -е. Принадлежащій табуну. Коні табунові. К. МБ. XI. 142. Табунове пасовисько. Шейк.