Гоготати, -чу́, -чеш и гоготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ржать. А на дворі кониченьки гогочуть. 2) Издавать сильный и продолжительный звукъ, напр.: при отдаленномъ громѣ, сильномъ вѣтрѣ, сильномъ пламени. Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає. Вітер на десять голосів реве і виє, і скиглить, і гоготить. А наша хати полум'ям полала, і навкруги земля, мов пекло, гоготала.
Дарови́зно нар. Даромъ, въ подарокъ. Він дав даровизно мужикам землі.
Забезпеча́ти, -ча́ю, -єш, гл. = забезпечувати.
Переїздка, -ки, ж. Маленькій мостикъ черезъ ровъ или ручеекъ.
Подурити, -рю́, -риш, гл. Лиш най хоть подурить, що мня любить... я повірю.
Примовля, -ля, с. = примівка. Пиймо горілку, маймо примівку; маймо примовля: дай, Боже, здоровля!
Розігнати, -ся. Cм. розганяти, -ся.
Хвалений, -а, -е. Хваленный, похваленный, получившій похвалу. Ти отце добув, то будеш у хазяїна хвалений.
Хорошити, -шу, -шиш, гл. Охорашивать.
Шурубейник, -ка, м. Лѣнтяй, голышъ.
