Бринталик, -ка, м. Ум. отъ бринталь.

Дожина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. дожа́тися, -жну́ся, -не́шся, гл. Дожинать, дожать до извѣстнаго предѣла. Пішла в поле жать. Дожалася до долини, — сіла спочивать. Грин. ІІІ. 314.

Нагля́ти, -ля́ю, -єш, гл. = наглити.

Одежина, -ни, ж. 1) Что либо изъ платья. Г. Барв. 190. 2) Одежина = Одежа. жалувати одежину. Беречь платье. нехтувати одежину. Не жалѣть, не беречь одежды. Ном. № 11133. Ум. одежинка. Мир. Пов. І. 123.

Пизи, -зів, мн. Сваренные шарики изъ кислаго гречневаго тѣста, ѣдятъ съ чеснокомъ и постнымъ масломъ. Чуб. VII. 442. Cм. пампух.

Розчепаритися, -рюся, -ришся, гл. = розчепіритися. Угор.

Роспускати, -ка́ю, -єш, сов. в. роспусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Распускать, распустить, дозволить разойтись. Роспустив коні по всій оболоні. Ном. стр. 291. № 32. Роспустив вівчарь вівці та по крутій горі. Мет. 108. Роспустив військо козацьке в славнім місті Жаботині. Н. п. Кажуть таки, що не швидко їх роспустять. — Не журись, може ти його і сього вечора побачиш. Кв. II. 120. 2) Распускать, распустить, распростереть, отпускать, отпустить, дать развернуться, распуститься. Ой ти, дубе кучерявий, нащо гілля роспускаєш. Грин. III. 247. Як широка сокорина віти, роспустили. Шевч. 324. Косоньку роспущу. Чуб. III. 85. Наша пані хупава роспустила рукава. Чуб. III. 235. Чи ти се дав таку коневі силу і роспустив йому хвилясту гриву? К. Іов. 89. Хвіст роспустив. Ном. № 5035. Канчук роспускає. Н. п. О. 1862. II. 97. Роспустіте ж ви шовковий невод. Чуб. III. 300. Червонії хрещатії давнії корогви.... роспустив, до води похилив. АД. І. 218. — губи, морду, язика. Говорить лишнее, много говорить, кричать. Та цить, невістко, та не распускай губи, як бачиш коцюбу, то позбіраєш зуби. Чуб. V. 698. Роспустив морду, як халяву. Ном. № 3445. Не дай рукам волі, то й сам ке підеш у неволю, та язика ще не роспускай. Ном. № 3821. — сльози. Расплакаться. Дивлюсь, а наша Уляна і сльозоньки распустила. Стор. ІІ. 32. — патьоки. Разревѣться. Чого роспустив патьоки? Адже не била, дак і мовчи! 3) Развязывать, развязать. Роспустив того міха, гад і поліз, і поліз з нього. Драг. 8. 4) Распарывать, распороть. Піря вгорі, мов подушку що роспустило. Сим. 211. Роспустю собі черево, повиймаю тельбушки. Мнж. 69. — шкіру. Разрѣзывать, разрѣзать кожу на куски. Вх. Зн. 60. 5) Распространять, распространить. Роспустив королівські листи. К. ЦН. 227. 6) Распускать, распустить, избаловать. Бог нас покарає, що ми так дитину роспустили. МВ. І. 26. 7) Распускать, распустить, растворять, растворить (въ жидкости). Вода вбірає або роспускає в собі по дорозі багато частин. Дещо. О льдѣ: расплавить. Лід распусти. Чуб. I. 73. 8) Гасить, погасить (известь). Славяносерб. у.

Утекти́. Cм. Утіка́ти.

Чаркувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Выпивать, потягивать. Люде чаркували, плакали, обнімались. Г. Барв. 240. Парубки чаркують порційками аж любо. Федьк. Пов. 11. 2) — кого́. Потчивать водкой и пр. кого. ХС. VII. 424.

Шупортатися, -таюся, -єшся, гл. = шпортатися. Св. Л. 110. Текля коло неї.... шупорталась. Св. Л. 125.