Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Громадя́нство, -ва, с. Общество, общественное тѣло, культурное общество. Не сумуймо про мизерну долю нашого українського народу; не журімося про те сиріцтво, у якому зостався і зостається він без первоцвіту свого громадянства. К. XII. 130.
Окрайчик, -ка, м. Ум. отъ окраєць.
Переор, -ру, м. Перепашка.
Понуро нар. 1) Смотря внизъ, наклонясь. Воли його коло воза понуро стоять. Шевч. 535. 2) Угрюмо, мрачно. Та не там твоя доля! — додав понуро Марко. Стор. МПр. 24. Понуро не мовчи. Г. Барв. 343.
Попаскудити, -джу, -диш, гл. Изгадить (во множествѣ). Усю одежу попаскудив. Васильк. у.
Розбризкати, -ся. Cм. розбризкувати, -ся.
Сковзько нар. Скользко. О. 1862. І. 40.
Ташний, -а́, -е́ О повозкѣ: покрытая парусиной. Ташна повозка. Харьк. у.
Тиририкати, -каю, -єш, гл. = тирикати. Шейк.
Чепелина, -ни, ж. = чепель. Ой украв я чепелину, ненька каже: здається, сину. Гол. I. 168.