Богмитися, -млюся, -мишся, гл. = божитися.
Верхняк, -ка, м. 1) Верхній жерновь въ мельницѣ. 2) Часть гончарнаго круга (Cм.). . 3) Верхній слой скирды. 4) Дека въ струнномъ музыкальномъ инструментѣ (кобзѣ, торбанѣ). 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. 6) У гребенщиковъ: верхушка рога.
Ґазди́нька, -ки, ж. Ум. отъ ґаздиня.
Дубрі́вний, -а, -е. = дібрівний. Вона мов квітка та дубрівна, що тільки стала розцвітать. Дубрівная зазуля. У самій гущавині дубрівній, там, де липина і горобина і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими.
Кепень, -пня, м. = кепеняк.
Місти́на, -ни, ж. Мѣсто. Добряча містина отам на леваді: чи бач яка трава! Ум. містинка, місти́ночка.
Смоктати, -кчу́, -чеш, гл.
1) Сосать. Смоктав люльку. Смоктали їх пявки.
2) Пить жадно. Галушки глитала, сирівець смоктала.
Стільчик, -ка, м.
1) Ум. отъ стіл. На тім стільчику гордий пан сидить.
2) Табуретъ.
3) Cм. витушка.
Стріча, -чі, ж. Встрѣча. Біжать один одному в стрічу.
Сувати, -ваю, -єш, гл. Совать.