Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вернець, -нця, м. = вочкарь. Угор.
Додума́ти, -ся. Cм. Додумувати, -ся.
Лазниця, -ці, ж. Банщица. Ум. лазни́чка.
Перемітувати, -тую, -єш, сов. в. переметати, -мечу, -чеш, гл. 1) Перебрасывать, перебросить. МУЕ. III. 44. 2) Охватывать, охватить, обвить вокругъ. В около того... патика перемітує ватаг два рази ремінь. Шух. І. 191. 3)ба́рву. Измѣнять, измѣнить цвѣтъ. Буває ласице на зіму перемітує барву. Вх. Зн. 47.
Повідвалювати, -люю, -єш, гл. Отвалить; отколоть (во множествѣ).
Покошкати, -каю, -єш, гл. = покошлати.
Смітниця, -ці, ж. 1) = смітник. По улиці, по смітниці, чом на тобі пусто. Чуб. III. 137. 2) Лошадь, вывозящая соръ. Добув десь ту (коняку), шо сміття возять.... Ото виїхав, ту смітницю сорокам-воронам кинув. Мнж. 14.
Трясолупки, -пок, ж. Раст. Capsella Bursa pastoris Moench. Вх. Пч. І. 9.
Хваткий, -а, -е. 1) = хапкий 1. І ти не дуже то хваткий, і я не швидка. Ном. 2) = хапкий 2. Там такий хваткий: що подаче, то й його. Черк. у.
Чапайло, -ла, с. = блисканка. Вх. Пч. II. 12.