Бидло, -ла, с.
1) Рогатый скотъ. Май — бидлу дай, а сам на піч утікай. В тій оборі повно бидла.
2) Бранное: скотъ, скотина. Ах ти, бидло погане!
3) Падаль. Ув. бидлюга, бидлюка, бидляка, бидлятина.
Верста, -ти, ж. = верства.
Горі́шенько, -ка, м. Ум. отъ горіх.
Залячи́, -жу, -жеш, гл. = залягти.
Згукну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Крикнуть. Що ж, як він згукне нам отте своє «годі!» та й нагадувать не звелить? 2) Позвать. Згукнув його, — він обізвався і прийшов до мене.
Карасірниця, -ці, ж. Керосиновая лампа, преимущественно безъ стекла.
Мурашня́, -ні, ж. соб. = мурашва. Люде, що та мурашня, купки собі понагортали і живуть.
Порозбивати, -ва́ю, -єш, гл. То-же, что и розбити, но во множествѣ. Двері порозбивав. Порозбивали з горілкою бочки. Він би й губи й зуби усім порозбивав.
Пучка, -ки, ж. Ум. отъ малоупотребительнаго пука (см.), но употребляется самостоятельно въ томъ-же значеніи. 1) Конецъ пальца на рукѣ, точнѣе: внутренняя часть конца пальца ка рукѣ; иногда въ значеніи: палець. З пучок та з ручок житимемо. Загнала шпичку під ніготь, а тепер пучку обриває. Пучками, та ручками, мовляв, хліб заробляємо. Я собі один одним, як пучка. Давай знімати каблучку з пучки. На одній руці пучки, та неоднакові. 2) Щепотка. Позич мені пучку соли. Ум. пучечка. Панночка, чи глянула на нас, чи ні, — простягла дві пучечки поцілувати.
Тупісічкий, -а, -е. = тупісінький.
