Бідкувати, -ку́ю, -єш, гл. Печаловаться о комъ, о чемъ. А той щедрий та роскішний все храми мурує, та отечество так любить, так за ним бідкує. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко.
Вищикнути, -ну, -неш, гл. Вырвать, выщипнуть. Прійшов Петро — вищипнув листок, прийшла Ілля — вищипнула два.
Забелькота́ти, -чу́, -ти́ш и забелькоті́ти, -чу́, -чеш, гл. Заговорить невнятно, скороговоркой. Як забелькотить по своєму, то й святий не зрозуміє його.
Загріва́ти, -ві́ю, -єш, сов. в. загрі́ти, -рі́ю, -єш, гл. 1) Согрѣвать, согрѣть. А чортяка до парубка, давай загрівати його. Та прихили своє личко, най моє загріє. 2) Проникнуть со своимъ тепломъ. Туди (в труну) й вітер не завіє, і сонечко не загріє. Мир. 183.
Законя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. закони́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Зараждать, зародить. Яке його Господь законне, таке воно й є.
За́сов, -ва, м. Засовъ, задвижка. Ум. засове́ць. Трьома засовцями засувала (двері).
Кухаренко, -ка, м. Сынъ повара.
Муги́кати, -каю, -єш, гл. Пѣть подъ носъ, мурлыкать. Гуляв собі пренеповинний в саду та арію якусь мугикав стиха.
Підмитва, -ви, ж. Подмываніе; вода, которой подмываютъ. Миють також стіни, доки сягає підмитва.
Повимірати, -раємо, -єте, гл. Вымереть, перемереть. Вже повимірали тії люде, мої свідки.