Викачуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. викачатися, -чаюся, -єшся, гл.
1) Валяться, поваляться, покататься по землѣ. Кінь викачався добре. О человѣкѣ: валяться, поваляться, лежать, пролежать долго. Висплються, викачаються.
2) Упавъ въ грязь, испачкиваться, испачкаться. Спіткнувсь, упав і викачавсь у барлозі.
Галанка, -ки, ж. Петля изъ веревки, извѣстнымъ образомъ связанная.
Гладиш, -ша, м. Яйцо. А ну, хлопці, давайте гладиші покотимо!
Заті́ва, -ви, ж. Затѣя.
Клятьба, -би, ж.
1) Проклятіе. Слухайте, панове-молодці, як то жіноцька клятьба дурно йде.
2) Заклятіе. Як німа клятьба, то візьмеш скарб, а то, кажуть, ні.
Лій, ло́ю, м. Сало овецъ и рогатаго скота; свѣчное сало. Ні се лій, ні се масло. Шкода й лою на лемішку.
Міркува́тися, -куюся, -єшся, гл. 1) Соображаться съ чѣмъ, примѣняться къ чему. 2) Удерживаться, воздерживаться.
Подолок, -лка, м. 1) Юбка изъ холста. Ой ти руський, а я полька, не досягай ми до подолка, бо в подолку три таляри, що ми хлопці надавали. 2) = поділок. Чаще мн. подолки.
Упинити, -ся. Cм. упиняти, -ся.
Чималий, -а, -е. Порядочный, довольно большой, значительный. Городець чималий. Розвела пожар чимал. Ум. чималенький.
