Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гирчати, -чу, -чиш, гл. = гарчати. Рудч. Ск. ІІ. 174.
Запоро́жецький, -а, -е. = запорожський. Се все були запорожецькі землі. О. 1862. V. 101. Земля, мати, земля, мати, запорожецькая. Чуб. V. 951.
Заси́лок, -лку, м. Помощь, подкрѣпленіе, поддержка. Желех.
Зачини́ти, -ся. Cм. зачиняти, -ся.
Зашу́кувати, -кую, -єш, гл. Подыскивать. Вівчарь, що пас громадську отару, зашукував хлопців у поміч. Мир. ХРВ. 37.
Обвідка, -ки, ж. Ободокъ, каемка (на узорахъ). Харьк.
Оковитка, -ки, ж. = оковита. Ум. окови́точка.
Опад, -ду, м. = ожелест. Вх. Уг. 256.
Поз'їзджати, -джаємо, -єте, гл. Съѣхать, уѣхать (о многихъ). Були річки — повсихали, були кращі — поз'їзджали. Чуб. V. 540.
Скопувати, -пую, -єш, сов. в. скопати, -паю, -єш, гл. 1) Искапывать, вскопать. Цілий тиждень скопували пиш город. (Залюб.). Дорожку скопила, руту посіяла. Чуб. V. 422. 2) Изрывать, изрыть. Цілу хату скопали, — шукали грошей, та нічого не знайшли. Рудч. Ск. І. 188.