Багрий, -а, -е. Темнокрасный.
Друг, -га, мн. дру́зі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. Разом, друзі! крикнув Карпо. Не так тії сто братів, як сто друзів. Рече Христос до Івана, свого друга. 2) Мужъ (пѣсняхъ) Ой пійду я, не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом. Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (Свад. пѣсня о новобрачныхъ). Ум. дружок.
Еле́гія, -гії, ж. Элегія. Як би ви знали, паничі, де люде плачуть живучи, то ви б елегій не творили.
Загріба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. загребти, -бу, -бе́ш, гл. 1) Загребать, загрести. І кури б загребли, если б не ратував. 2) Сгребать, сгресть. Огонь каже: загреби мене.
На́вський, -а, -е. Мертвецкій. Встрѣчается только въ выраженіи: на́вський вели́кдень — Пасха мертвецовъ, по народнымъ вѣрованіямъ, въ четвергъ на послѣдней недѣлѣ великаго поста. Cм. мертве́цький вели́кдень и ма́вський вели́кдень. Cм. мавський.
Одновілити, -лю, -лиш, гл. = і́льнувати.
Перебовтатися, -таюся, -єшся, гл.
1) Взболтаться, разболтаться.
2) Перейти въ бродъ рѣку. Так сяк перебовтався на другий беріг.
Пуздря, -рі, ж. Прыщъ; волдырь.
Свашкувати, -ку́ю, -єш, гл. Быть свашкою.
Чеснути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ чесати 1. Тільки раз чеснула гребінцем, а він і переломивсь.