Дзвінки́й, -а́, -е́. Звонкій, звучный. Горщик дзвінкий. Голос дзвінкий. Дзвінкий регіт такий чути, що пит і роскочується.
Живичува́тий, -а, -е. Смолистый. Живичувата сосна.
Запі́нитися, -нюся, -нишся, гл. Покрыться пѣной, запѣниться. «Грай же, море!» — заспівали. Запінились хвилі. А кабан таки справді запінивсь.
Кількалітній, -я, -є. Существующій нѣсколько лѣтъ.
Обтулити Cм. обтулювати.
Післанський, -а, -е. Принадлежащій послу. Післанськії коні стоять на припоні.
Поночі нар.
1) Впотьмахъ. Святий та божий! свічки поїв, а поночі сидить. Поночі ходиш, що вже ся темніє.
2) Темно. Та й поночі! Не вздриш нічогісінько, хоч око виколи. На вечір сонце повернуло, поночі йти, — буду коло вас ночувать.
Потур, -ру, м. Поблажка, потворство. Потуру дітям не даю, навчаю. Потуру не давав Василеві, щоб ще гірш з того чого не вийшло.
Похурчати, -чу́, -чи́ш, гл. Пожужжать отъ быстраго вращенія (о веретенѣ, напр.).
Чернь, -ні, ж.
1) Черный цвѣтъ, черная одежда. Шо в черницях добре жити, лехко ділечко робити, тілько, ненько, досадненько, що в черні ходити
2) Черныя нитки. Я тебе, біле, черню потчу.
3) Чернь, простой народъ. Утверди, Боже, люду царського, народу християнського, війська Запорозького, Донського, з сією черню Дніпровою, низовою, на многая літа, до конця віка.
