Боргувати, -гую, -єш, гл.
1) Давать въ долгъ; кредитовать. Як станеш усім боргувати, ?по прийдеться без сорочки ходити. Сидить багач та й дивує, що убогому жид боргує.
2) Брать въ долгъ. Пішов чумак до жидівки боргувати мед, горівку.
Дільба́, -би́, ж. Дѣлежъ.
Доко́люватися, -лююся, -єшся, сов. в. доколо́тися, -лю́ся, -лешся, гл. Докалываться, доколоться.
Каратель, -ля, м. Каратель. Бог один каратель грішних.
Підозренний, -а, -е. Заподозрѣнный, подозрительный, вызывающій подозрѣніе. Се вже я чув у самому городі Острозі від людей статечних, мовляв, віри годних і не підозренних.
Побгати, -бгаю, -єш, гл.
1) Полѣпить, подѣлать. Як побгають перепійці, борону, то тоді садовлять їх у піч. Прихвачусь мерщій до тіста, пироги побгаю.
2) Скомкать; сложить (напр. ткань). У нас коники посідлані стояли, у нас жупани побгані лежали.
Помочка, -ки, ж. Ум. отъ поміч.
Пообкутувати, -тую, -єш, гл. Окутать (во множествѣ). Мороз великий, треба добре глечики пообкутувати, а то позамерзає молоко, поки донесу.
Поржавіти, -вію, -єш, гл. Заржавѣть. Таке ж бридке (болото), таке мерзене, поржавіло, від жабуру зелене.
Потайки нар. = потай.