Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виросток, -тка, м. Подростокъ. У мене діти ще не великі: так, виростки собі. Екатер. у. (Залюбоск.). Ум. ви́росточок. Такий хлопчук, виросточок уже чималий.
Вітчим, -ма, м. Отчимъ. Лихий вітчим козаченька молодого лає. Макс. (1849). 2.
Долі́в нар. 1) Ha землю, внизъ. Нераз мі ся долів оком сльози покотили. Гол. IV. 453. 2) Внизъ по теченію. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай, долів Дунаєм під Царгород. АД. І. 1.
Лейстрови́к, -ка́, м. Реестровый казакъ. Бенкетує шляхта, іграючи в карти, а козаки-лейстровики додержують варти. К. Досв.
Молотня́, -ні, ж. Молотилка. Вх. Зн. 37.
Позабивати, -ва́ю, -єш, гл. 1) Убить (многихъ). Се ті самі харцизи, що пана Щуку і патера позабивали. Стор. МПр. 123. На той світ позабивали (різками) сердешних. Мир. ХРВ. 267. 2) Вбить, забить (во множествѣ). Позабивай тут скрізь поляки.
Розледачіти, -чію, -єш, гл. Разлѣниться, испортиться (о человѣкѣ).
Самохіттю нар. Добровольно, по своей волѣ. Сам погинув.... чи самохіттю, чп так уже Господь його покарав. МВ. І. 158.
Тхорити, -рю́, -риш, гл. Вонять подобно хорьку. Шейк.
Хори, -рів, м. мн. Хоры (въ церкви). Пішов дід на ніч до церкви.... виліз собі на хори і сидит. Гн. II. 48.