Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Билиця, -ці, ж. 1) Быль. былое. Бо се не казка, а билиця, або бувальщина, сказать. Шевч. 2) = билина. Інших била палицов, мене с била билицов. Гол. І. 211.
Ватага, -ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. Шевч. 170. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Рудч. Ск. І. 63. Яка ж ватага розбішак! Котл. Кн. 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Н. п. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. Чуб. II. 529. 3) Стал. Вовків ціла ватага. Грин. І. 163. Ум. ватажка.
Голов'Яний, -а, -е. Головной. Голов'яна хустка. Кіевск. у.
Дригті́ти, -гчу́, -ти́ш, гл. = драгліти. О. 1862. VIII. 49.
Засоро́мити, -ся. Cм. засоромлювати, -ся.
Моло́дчати и молодшати, -чаю(-шаю), -єш, гл. Дѣлаться моложе.
Позаплоджувати, -джую, -єш, гл. Расплодить, развести (во множествѣ).
Поохаювати, -хаюю, -єш, гл. Прибрать, привести въ опрятный видъ (во множествѣ).
Фляшечка, -ки, ж. Ум. отъ фляшка.
Чоботарь, -ря, м. Сапожникъ. Мил. 27. Шух. І. 146. Шевч. 201. Ой мій батько чоботарь, черевички полатав. Н. п.