хухнути

Хухнути, -ну, -неш, гл. Дунуть (ртомъ). ЕЗ. V. 180. Після треба хухнуть на жовнаки. Чуб. І. 139. Хухнула му в рот, — і ожив. Драг. 359.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 421.

Випадкові слова

Складність, -ности, ж. 1) Сложность. 2) Соразмѣрность, стройность.

повністю...

Колотівка, -ки, ж. Мутовка. Вх. Зн. 27.

повністю...

Йочати, -чу́, -чи́ш, гл. = йойчати. Вх. Уг. 242.

повністю...