Вередуха, -хи, ж. = вередійка. Ум. вередушка.
Гнити, гнию, -єш, гл. Гнить. — Хліб гниє. — «Гниє, бо є; оттоді погано було б, як би гнисти нічого було. Варево гниє. Хата пусткою гниє. Гниє в неволі, у кайданах.
Дозо́рець, -рця, м. Наблюдатель, надсмотрщикъ, дядька.
Злосливий, -а, -е. = злісливий. Герод злосливий.
Зух, -ха, м. Молодець, молодчина, удалецъ. Дали мені капелюх, уже тепер вояк зух.
Поранку нар. = уранці. Завтра поранку викопаєм ямку.
Стенатися, -на́юся, -єшся, сов. в. стену́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Встряхиваться, встряхнуться, рвануться. Ото він став навколішки, стенувся, — сириця так і тріснула. Стенулась од його бігти. 2) Вздрагивать, вздрогнуть, дрогнуть. Стенулися кватирочки, як сіли світилочки; не так ще стенуться, як пива напються. Молода йде із дружками і не стенеться! Іде, як пава пливе. Ой лугами йду, — луги розвиваються, берегами йду, — береги стенаються. О водѣ: стенутися — всколыхнуться. Іно ввійшов у воду цавком, море стенулося і затопилося всьо.
Увік нар. Вовѣки, никогда. Раз добром налите серце ввік не прохолоне.
Упокоюватися, -коююся, -єшся, сов. в. упокоїтися, -ко́юся, -їшся, гл. Успокаиваться, успокоиться. Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось.
Чкурнути, -ну́, -не́ш, гл. Побѣжать. І вибравшись на добру стежку, чкурнула просто до троян. Пустив одного зайця, — той як чкурне в ліс.
