Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хуторянин

Хуторянин, -на, м. Житель хутора, живущій на хуторі. Стор. МПр. 113. Наш брат хуторянин. Шевч. 322. Балакав з хуторянами про чорну раду К. ЧР. 194.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 421.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХУТОРЯНИН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХУТОРЯНИН"
Жабу́ка, -ки, ж. = жабалуха.
Забу́ртатися, -таюся, -єшся, гл. Зарыться. Вх. Уг. 238.
Каланник, -ка, м. Бѣднякъ. Шух. І. 73.
Лосьо́вий, -а, -е. Лосій. Да в того коня золота грива, золота грива груди покриває, шовковий хвостик слід замітає, лосьові ушка ради слухають, срібні копита камінь лупають. Чуб. III. 289.
Надсіда́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. надсі́стися, -ся́дуся, -дешся, гл. Надрываться, надорваться. Не надсівшися, не вмерти. Ном. № 7183. Як збрешеш, то хоча надсядься. Котл. Ен.
Перебігатися, -гаюся, -єшся, гл. Переутомиться отъ бѣганья.
Поринути, -ну, -неш, гл. Хлынуть. Спершу я сміявсь, а потім поринули сльози. К. Досв. 86.
Розговітися Cм. розгівлятися.
Хустка, -ки, ж. 1) Платокъ. Чуб. VII. 424. Гол. Од. 50. Вас. 167. Побіліла як хустка. Ном. 2) мн. = заручини. МУЕ. ІІІ. 74. Ум. хустонька, хусточка. Хустоньку пери. Грин. ІІІ. 551.
Царгати, -гаю, -єш, сов. в. царгвути, -гну, -неш, гл. Дергать, дернуть. Вх. Зн. 77. Царгнув пес за ногу. Вх. Зн. 77.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХУТОРЯНИН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.