Гуцу́лка, -ки, ж. 1) Жительница гуцульщини. 2) Родъ народной пѣсни, напѣва.
Здійма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. здійня́ти, -йму́, -ме́ш, гл. 1) Снимать, снять. За рученьку візьме, золот перстень здійме. Не здіймай з мене, дідусю, шкури. На поріг ступає, шапочку здіймає. 2) Поднимать, поднять. Гуки до Бога здіймає, Господа з небес благає. Ой казав Криворук, що не здійме орда рук. Орда руки ізняла і козака заняла. Здійміть очі ваші.
Зорудувати, -дую, -єш, гл. Справиться, сдѣлать что. Не зорудує ніяк із Настусиним батьком. Що задумав, то вже зорудує.
Иродів, -дова, -ве Иродовъ. Бранное слово. Иродове кодло. Иродів сину.
Ласощ, -щі, ж. Употребляется болѣе во мн. ч. ласощі, -щів и -щей. Лакомство. І уже в Одесі ласощ закупав з крамом. Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Цурається тоді людина хліба, від ласощів одвернеться солодких.
Мисли́вець, -вця, м. 1) Охотникъ. Він був мисливець; знай було на охоту їздить. 2) Любитель. Він мисливець люльки палити. 3) Умникъ, умница. Молодий, та ба: мисливець. 4) Гордецъ, своенравный. Вона як ганила чоловіків — мисливців, так ще гірше їй було хазяйку, мовляла, непутящу бачити в сем'ї.
По-Високу нар. Въ вышинѣ. Не добре, як nо-високу вітер віє... а як долом потихо вів, то добре.
Уборошнитися, -нюся, -нишся, гл. Выпачкаться мукой.
Улови, -вів, м. Ловитва, охота. Не тоді собак годують, як но влови йдуть. Ой поїдем на влови, на влови, товаришу мій! Нема мого пана дома, поїхав на влови.
Шулькати, -каю, -єш, гл. Кидаться, бросаться, падать сверху скорымъ полетомъ.