Блудити, -джу, -диш, гл.
1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ми блудили цілий ліс.
2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби.
3) — словами. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре.
Громадя́нка, -ки, ж. Женщина, принадлежащая: къ обществу, къ міру.
Ґоспода́рити, -рю, -риш, гл. = Господарити.
Компас, -су, м. Компасъ.
Мале́нечкий, -а, -е., Ум. отъ малий.
Невістонька, -ки и невісточка, -ки, ж. Ум. отъ невістка.
Недоум, -ма, м. Незрѣлый умомъ, глуповатый. Старий промовив: недоуми, занапастили божий рай.
Позасипати, -па́ю, -єш, гл.
1) Засыпать (во множествѣ).
2) Заснуть (о многихъ). Діточки позасипають.
Поперечісувати, -сую, -єш, гл. Перечесать (многихъ).
Темнозелений, -а, -е. Темнозеленый. Темнозелена сукня.