Гуну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Дунуть, загудѣть, зашумѣть, крикнуть. Як гуне, — такий вітер! Він разом як гуне! 2) Кинуть, броситься. Гунем огулом на врага. Собаки так і гунули, та вп'ять назад.
За́лоза, -зи, ж. Железа, гланда. Ум. за́лозка. Ув. залозя́ка.
Лину́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. = линути. Вода линулася. Дощик линувся — цебром, відром, дійничкою над нашою пашничкою.
Набра́ти, -ся. Cм. набірати, -ся.
Понаробляти, -ля́ю, -єш, гл. Надѣлать; сдѣлать; причинить. У вершині Дністра вода прибував, вона тобі жалю понаробляє, вона твої дітки позатопляє.
Пошкамотати, (-таю, -єш?), гл. Изорвать въ куски, истерзать. А в тої жінки груди геть пошкаматані, гей би пси пошарпали.
Струччя, -чя, с. соб. отъ струк.
Тикнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ тикати.
Триніжка, -ки, ж. = триніжок.
Чималий, -а, -е. Порядочный, довольно большой, значительный. Городець чималий. Розвела пожар чимал. Ум. чималенький.