Від'ї́зд, -ду, м. Отъѣздъ.
До́ти, до́тиль, до́тіль, нар. До тѣхъ поръ, до того времени. Доти лях мутив, доки не наївся. Доти ходив, доки не наклав головою.
Заві́холитися, -литься, гл. безл. Начаться мятели.
Залуна́ти, -на́ю, -єш, гл. О звукѣ: раздаться, огласиться.
Зиму́шка, -ки, ж. Яблоко, созрѣвающее къ зимѣ. Cм. зімниця.
Зубела, -ли, ж. Узда.
Колешня, -ні, ж. Каретный сарай; также и для скота подъ одной крышей съ хатой. Иногда — пристройка при хатѣ, гдѣ рубятъ и складываютъ дрова.
Котитися, -чу́ся, -тишся, гл.
1) Катиться. І по сей бік гора, і по той бік гора, а між тими крутими горами котилась зоря. Піт з його котиться.
2) Раждать (о кошкѣ, овцѣ и зайцѣ). Кішка, то вже звір і навіть не несеться, а котиться.
3) Клубиться (о дымѣ, туманѣ). Туман яром котиться, дівці гулять хочеться.
Кукібний, -а, -е. 1) Рачительный, старательный. Кукібна молодиця.
2) Опрятный; пріятный на видъ. Таке було кукібне, таке було охайне.
Ля́са, -си, ж. 1) Ременная или пеньковая часть кнута (безъ кнутовища). Загадка: Віз без коліс, а батіг без ляси, (човен, весло). 2) = ліса 2.