Дото́чувати, -чую, -єш, сов. в. доточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Дотачивать, доточить о жидкости), доцѣлить. 2) Прибавлять, прибавить, увеличивать, увеличить. Чим Бог світлость доточив? — Огнем. Як почав я лізти і короткий мотузок не сягав аж до землі, то я візьму вгорі урву, а внизу доточу.
Каміння, -ня, с. соб.
1) Камни. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума про братів озівських. Зможе Бог з каміння свого підняти дітей Авраамові.
2) Жернова.
Ману́тися, -не́ться, гл. безл. Тянуть (къ чему), хотѣть, хотѣться. Каже: «як мати схочуть». — Хиба самій не манеться?
Можли́во нар. Возможно. Аже знаєш, що се неможливо.
Перещик, -ка, м. Наростъ на древесномъ стволѣ въ видѣ кольца.
Порозболюватися, -люємося, -єтеся, гл. Разболѣться (во множествѣ).
Посів, -ву, м. Посѣвъ, сѣвъ. Із вороха осталось панові мішечків з п'ять, — тільки шо на посів. В кого нема на посів, то (тому) й своїм засіє.
Стонадцять числ. Больше ста. Стонадцять чортів твоїй матері.
Хомевка, -ки, ж. = хомівка.
Шварунок, -нку, м. Изъянъ, дефектъ. Казав, що в його нога перебита, глянули — аж у його такого шварунку нема.