Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бугайчик, -ка, м. Ум. отъ бугай.
Виборовий, -а, -е. Выборный. Башт. 91.
Жабоко́лець, -льця, м. Колящій жабъ. Употребляется какъ насмішка дѣвушекъ надъ парнями въ купальской пѣснѣ: Наші хлопці — жабокольці: скололи жабу на колодці. Чуб. III. 221.
За́йвий, -а, -е. Лишній. Левиц. Пов. 22. Давай вони зерном ділиться. От одно зерно та зайве було. Рудч. Ск. І. 141. За́йва мо́ва. Лишнія слова. О, я зайвої мови не люблю. Черк. у. За́йва годи́на. Свободное время. Як матиму зайву годину, — зайду.
Зодівати, -ва́ю, -єш, гл. = зодягати.
Ле́мент, -ту, м. Плачъ, вопль, рыданіе; крикъ. Чутно було в Рамі голос, лемент. Єв. Мт. II. 18. Із городів встає під небо лемент. К. Іов. 53. Коли вихожу з хати, а на вулиці такий галас, такий лемент! Канев. у. Ото буде лементу! Левиц. Пов. 143.
Мести́, мету, -те́ш, гл. 1) Мести. Піднялось така хуґа: світу не видно, — мете. Рудч. Ск. II. 206. 2) Мести, выметать. Три дні хати не мела, не вмивалася. Чуб.
Мишої́д, -ду, м. 1) Мышиный объѣдокъ. 2) Орѣхъ изъ зимнихъ запасовъ мышей и бѣлокъ.
Повиривати, -ва́ю, -єш, гл. Вырвать (во множествѣ). Чисто подер тіло, з м'ясом повиривав. Рудч. Ск. І. 173. Усю лободу вже повиривала. Черниг. у. Пси його так кусають, що аж з боків йому шкуру повиривали. Чуб. II. 411.
Сіромашний, -а, -е. Горемычный. Он сіромашний дід придибав до нас на поміч. Стор. МПр. 165.