Вестися, ведуся, -дешся, гл.
1) Быть ведомымь, вестися. Веди швидче коня! — Еге, веди! коли ж не ведеться!
2) Быть въ обычаѣ. У нас так не ведеться. На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться.
3) Размножаться, плодиться, родить (о растеніяхъ). У нас гарно ведуться кури. У нашім ставну не ведуться карасі. Оця пшениця велася сім років, а на восьмий перевелася.
4) Везти, удаваться, счастливиться. Коли не ведеться, то й курка не несеться. Уже ним ся сього року любитки не веде.
Відтів нар. = відтіль.
Жиді́вчин, -на, -не. Еврейкинъ.
Замурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заворчать.
Зати́шитися, -шуся, -шишся, гл. = затихнути. Затишивсь уже грім — не грімить.
Іденик, -ка, м. = єдинак 1.
Недолуга, -ги, об. Слабосильный, немощный человѣкъ.
Падворок, -рку, м. Усадьба въ предмѣстьѣ города.
Помекати, -каю, -єш, гл. Поблеять, покричать (объ овцахъ).
Попартачити, -чу, -чиш, гл. Испортить плохой работой (во множествѣ).