Жениши́на, -ни, об. Одинъ изъ двухъ любящихъ: дѣвушка или парубокъ. Та чогось моя женишина смутна, невесела. Ой є в мене женишина не до тебе чорта. І на шлях теплицький справив сина Опанаса, щоб побачив і сподобав любу женишину. Лежить моя женишина як квітка в'яла.
Зати́шни́й, -а́, -е́ Уютный, укромный. Затишний ярок отой, — бджолі добре стояти. Я говорив: умру в гнізді затишнім, і в старості лічить года забуду.
Захво́стуватий, -а, -е. Суживающійся кверху и кончающійся остріемъ. Ціпок був захвостуватий.
Ме́шти, мешт, ж. мн. Татарскія туфли, легкіе башмаки.
Мло́сно нар. 1) Располагающе къ истомѣ. 2) Тошно, обморочно, дурно. Чогось їй стало млосно й нудно.
Надо́ювати, -до́юю, -єш, сов. в. надої́ти, -дою́, -їш, гл. Надаивать, надоить.
Порохачка, -ки, ж. Жаба, Bufo. То-же: карапаня, рапавка.
Ремінець, -нця, м.
1) Ум. отъ ремінь. Ремешекъ.
2) Тонкая нить кожи, употребляемая вмѣсто дратвы.
Розохочувати, -чую, -єш, сов. в. розохо́тити, -чу, -тиш, гл. Возбуждать, возбудить охоту, желаніе. Розохотив до гульні.
Шапковитий, -а, -е. Низкопоклонный. Сказано лях: такий облесливий, шапковитий.