Веліти, -лю, -лиш, гл. Велѣть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? не веліти. Не позволить, не велѣть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Не велять ходити, дівчини любити. Я не велю милому журитися.
Ворожбитка, -ки, ж. Ворожея, чародѣйка.
Дурні́шати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться гдупѣе.
Завго́рювати, -рюю, -єш, сов. в. завго́рити, -рю, -риш, гл. 1) Причинять, причинить горе, непріятность. Та хоч бий себе, хоч ріж, — сим нікому не завгориш. 3) Переносн. запрещать, запретить. Нехай брешуть: людім не завгориш.
Молодцюва́ти, -цюю, -єш, гл. Молодечествовать.
Обчернити, -ню́, -ни́ш, гл. = обчорнити.
Персистий, -а, -е. Съ развитой грудью. Кінь персистий.
Підсіненко, -ка, с. Ум. отъ підсіння.
Попереціловувати, -вую, -єш, гл. Перецѣловать (во множествѣ).
Фрасунок, -нку, м. Печаль, забота, безпокойство. А по тім фрасунку напиймося трунку.
