Гордува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Пренебрегать. Сама себе дурною називала, що Орликом гордувала. Він нами гордує. 2) Гордиться, чваниться. Вона багато гордує.
Досто́йний, -а, -е. Достойный. Чи достойні ж сі вепри Дніпровії, щоб трактувать з ними по людськи?
Клепачка, -ки, ж.
1) Лопатка для оттачиванія косы.
2) = клесачка.
Надполови́нити Cм. надполовинювати.
Поламання, -ня, с.
1) Поломка.
2) Нарушеніе, уничтоженіе.
Скарбниця, -ці, ж. Денежный сундукъ, касса, казнохранилище. До мене пишуть про царську корону, що ніби в князя Василя в скарбниці лежить-блищить на золотій полиці і сяєвом підземний склеп сповняє.
Товба, -би, ж. Неповоротливая, неуклюжая, толстая женщина; иногда о мужчинѣ: Отто з тебе товба. Ум. то́вбочка.
Уроки, -ків, м. Сглазъ. Виливали переполох, вмивали од уроків. Від уроків і Бог не заховає. На бджолу уроки нападуть. Ум. уро́ченьки. Ув. уро́чища. Вишептати уроки-урочища. У гуцуловъ въ ед. ч.: уро́чище.
Фляшча, -чати, с. = фляшечка.
Хованиця, -ці Воспитанница, вскормленница, пріемная дочь.
