Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Галювати, -люю, -єш, гл. 1) Тащить судно противъ воды людьми или лошадьми. Чер. у. 2) Рыскать. Галювали ціле літо по полю. Чуб. ІІІ. 239. 3) Пустовать, быть незанятымъ. Чого в тебе город галює, — хиба нема чого посадити?
Дібровний, -а, -е. Дубравный, относящійся къ дубравѣ.
Живете́нь, -тня, м. Подпочва. Любеч. Cм. живець 2.
Запозива́ти, -ва́ю, -єш, гл. Разорить тяжбами.
Нарі́в'ячко, -а, с. ? Молодая та дівчинонько, куди тебе батько оддає?.. Чи в чужую землю, чи в велику сем'ю? Чужа земля під коріннячком, чужа сем'я під нарів'ячком. Мет. 222.
Обгоріти Cм. обгоряти.
Посовувати, -вую, -єш, гл. Подвигать. А далі потроху посовують пальцем усе вище й вище, примовляючи: тут пень, тут колода. Чуб. III. 108.
Потовпити, -плю, -пиш, гл. Умѣстить, помѣстить.
Правосудний, -а, -е. Правосудный. Потомство правосудне. К. ЦН. 290.
Світцян, -ну, м. Раст. Myosotis. Вх. Пч. I. 11.