Відсуджувати, -джую, -єш, сов. в. відсудити, -джу, -диш, гл. 1) Присуждать, присудить въ чью пользу. Вам громада відсудила. Одсудили мою землю Бог знає й кому. 2) Отсовѣтовать, совѣтами или наговорами отбивать, отбить, отстранить одного отъ другого. Відсудилисьте мого друга від мене. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде, одраїли, одсудили, щоб ми в парі не ходили.
Дова́жок, -жку, м. Довѣсокъ.
Зашпува́ти, -пу́ю, -є́ш, гл. Заволноваться, запѣниться. Заграє море й зашпує.
Зовсім нар. Совсѣмъ, вовсе. Був я там, де люд зовсі не такий, як у нас. От пробі — Великдень, а він зовсім не великий.
На́ковань, -ні, ж. Маленькая наковальня.
Плюндрувати, -ру́ю, -єш, гл. = пліндрувати.
Пороскопувати, -пую, -єш, гл. Раскопать (во множествѣ).
Поспінути, -ну, -неш, гл. = поспіти. На обід саме поспінеш.
Розгордіти, -ді́ю, -єш, гл. Возгордиться, загордиться. Так розгорділи деякі. гл.
Табачок, -чку, м. Ум. отъ табак.