Барда, -ди, ж.
1) Краюха хлѣба.
2) Топоръ особой формы. Въ хотин. у. и у гуцуловъ: родъ плотницкаго топора съ широкимъ лезвіемъ. Казала йому хату ставити без барди і сокири. А кедрина не калина, я сам їй тесав, що зарубав яснов бардов, як в серденько тяв. Ум. бардичка, бардочка. Як затну бардичку до бука.
Відав, відай, нар. Вѣроятно, должно быть. Ой відав ти слабий, хорий. Болить мені головонька відай же я вмру.
Глушня, -ні, ж. Глушь. Там така глушня, аж сумно; туди й люди не їздять.
Замакі́тритися, -рюся, -ришся, гл. Закружиться. Щоб тобі світ замакітривсь. Так у його в голові замакітрилось і в очу позеленію й потемніло.
Ломи́на, -ни, ж. Валежникъ? (Cм. лом 2). Ступлю я на ломину.
Напа́рити, -рю, -риш, гл. Напарить.
Нуздати, -даю, -єш, гл. Зануздывать, надѣвать узду.
Подвиг, -га, м. 1) Подвигъ. Він дику, люту силу воювничу до подвигів спасенних нахиляє. Ні пишним мавзолеєм, ні солодкоголосою хвалою не зробили б нашому батькові Тарасу такої шаноби, як сим тихим братолюбним подвигом.
Сплюнути Cм. спльовувати.
Ходильниці, -ниць, ж. мн. = хідлі = ходилиці.