Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гу́нька, -ки, ж. 1) = Гуня. Гол. Од. 44, 75. На тім молодці сірая гунька. Гол. II. 59. 2) Гнусящая, говорящая въ носъ женщина. Черк. у.
Настовпужуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. настовпу́житися, -жуся, -жишся, гл. = настовбурчуватися.
Повиривати, -ва́ю, -єш, гл. Вырвать (во множествѣ). Чисто подер тіло, з м'ясом повиривав. Рудч. Ск. І. 173. Усю лободу вже повиривала. Черниг. у. Пси його так кусають, що аж з боків йому шкуру повиривали. Чуб. II. 411.
Робітка, -ки, ж. Ум. отъ робота.
Роспукнути Cм. роспукати.
Свекрівонька, -ки, ж. Ум. отъ свекруха.
Скоблик, -ка, м. Рыба Gobio fluwiatilis, пискарь. Вх. Пч. II. 19.
Упука, -ки, ж. Вдавленіе. Мнж. 177.
Усмішка, -ки, ж. = у́сміх. До смерти не забуду його погляду, його усмішки. Стор. II. 215.
Червоний, -а, -е. 1) Красный. Червона калина. І червоні чоботи мулять. Ном. № 1998. 2) Какъ существ. Червонецъ. О. 1862. IV. 18. Грин. III. 516. Ой викинув пан Каньовський на стіл сто червоних. Чуб. V. 428. Ум. червоненький, червонесенький. Червоненькі черевички. Рудч. Ск. І. 16. Cм. червений, черлений, челлений.