Лизу́н, -на, м. 1) Лижущій. 2) Подлиза, льстецъ. Стали мужики лизуни добриться до панів. 3) Миѳическое существо, въ образѣ большого звѣря, живущее въ лѣсахъ и пожирающее людей.
Лісно́ нар. Много лѣсовъ. У нас лісно.
Ну 1), меж. Ну, їсть! нівроку! та ну бо кажіть! Да говорите же!
2) Передъ глаголомъ неопр. накл. употребляется въ смыслѣ: началъ, давай. А прокинувся він... і гуком його в хаті аж сохи движать! Ну бігать, гомоніть, гайнувати, аж усе піде жужмом.
3) = но 2. (Послѣ глагола въ повелит. накл.): А вийдіть-ну сюди, дядьку Трохиме, ходіть-ну з нами.
Паця 2, -ця́ти, с.
1) = пацюк 1. Під порогом паця квичит.
2) — морське. Cavia cobaya, морская свинка.
Повишкрябувати, -бую, -єш, гл. Выскресть (во множествѣ). Такі голодні поприходили, як сіли вечеряти, так і горщечки повишкрьобували.
Поїзжати, -жаю, -єш, гл. Ѣздить, разъѣзжать. Дев'ятеро коней водить, на десятім поїзжає. Наш папочок молоденький на конику поїзжає, до двору женчиків займає.
Поливайчик, -ка, м. Эпитетъ дождя: поливающій. Ой дощику поливайчику, поливай, поливай!
Раїти, -раю, -єш, гл. = раяти.
Росий, -а, -е. = русий. Розчеши росу косу.
Унучечка, -ки, ж. Ум. отъ унука.