Велетенський, -а, -е. Исполинскій, гигантскій.
Виносити 1, -шу, -сиш, сов. в. винести, -несу, -сеш, гл.
1) Выносить. І утоплену Ганнусю на берег виносить. Де не просять, там києм виносять. О, щоб їх вихром винесло.
2) Вырывать, вырвать. Зайшов (чорт) ззаду, та шпичкою й виніс те око. Гледи, шоб вона (відьмина сорочка) печі не рознесла, — дай я спалю. Та пішли на город, викопали кабицю. Як запалили, так ту кабицю й винесло.
3) О денежномъ счетѣ: составлять, составить. Вам треба заплатить за поле.... 18 карб. 90 коп., та за город 5 карб. 10 к., до на рік винесе 24 карб.
Доломи́на, -ни, ж. = домовина.
Кукукати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] кукукнути, -кну, -неш, гл. О кукушкѣ: куковать, одинъ разъ крикнуть.
Ману́шка, -ки, ж. Малютка. Та воно манушечка, — не бий його.
Нарабува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Награбить.
Оснівниця, -ці, ж. Сновальница, сновалка. Cм. снувавка.
Ощеп, -пу, м. Срубъ. Роблять хату або в ощеп, або в шули.
Постільга, -ги, м. пт. Falco tinunculus, пустельга. Чого кібець-постільга у лози ховається?
Трясця, -ці, ж.
1) Лихорадка. Йому годи як трясці, а все бісом дивиться. Трясця нашим ворогам.
2) Въ переносн. знач. Ничего, шишъ. На нозі сап'ян рипить, а в борщі трясця кипить.