Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бджоляник, -ка, м. Погребъ, гдѣ зимой держать ульи съ пчелами, омшаникъ. Сим. 139.
Гаїти, -ся, гаю, -ся, -єш, -ся, гл. 1) = гаяти, -ся. О. 1861. XI. Св. 39; Рудч. Ск. І. 125. 2) гаїти. Занимать попусту мѣсто. Вх. Зн. 9.
Дба́ння, -ня, с. Радѣніе, стараніе, заботливость.
Є́звіро, -ра, с. Глубокая рытвина въ горахъ, наполненная водой, глубокая водомоина въ горахъ. Шух. I. 178, 210.
Здрубцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Истоптать полъ ногами, оставляя слѣды грязныхъ ногъ. Бач як здрубцювали (поміст) собаки — тілько що змила, та хоч уп'ять мий. Звісно, на дворі мокро, а двері відчинені, — вони й набігли. Екат.
Кітька, -ки, ж. Игра состоящая въ катаніи яицъ. І в кітьки крашанками грались. Котл. Ен.
Ксі! меж. Крикъ на свиней, когда ихъ гонять. Вх. Лем. 429.
Мали́нка, -ки, ж. Ум. отъ малина.
Недотепність, -ности, ж. Неспособность, неумѣлость. Чуб. І. 272.
Оситняг, -гу, м. Растеніе = осітняг. Ум. оситняжок. ЗЮЗО. І. 172.