Безвладність, -ности, ж. Безсиліе, слабость, немощность.
Збілі́лий, -а, -е. Побѣлѣвшій. А вона й не скричала, тілько зітхнула тихо й скотилася з лавки, як сиділа, з тими шитками у ручках збілілих. Обличчя збіліле.
Каракати, -тів, м. Короткіе сапоги.
Лосня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Лосниться, блестѣть. Полики шовкові лосняють, літа мої минають.
Малі́ти, -лію, -єш, гл. Умаляться, уменьшаться. Той мусить рости, я ж маліти.
Негодня, -ні́, ж. Хламъ, негодныя вещи. Усе викрадено із скрині, усе забрато, осталась тілько сама негодня — то рване, то погане.
Погомоніти, -ню́, -ниш, гл. Поговорить, побесѣдовать. Чумаки собі й байдуже, а москалі щось погомоніли собі тихенько. Парубки погомоніли-погомоніли та й розійшлись. Сядь, погомони.
Позасмучуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Опечалиться (о многихъ). Усі товариші його позасмучувалися, як почули про його лихо.
Присліпуватий, -а, -е. Слѣпой на одинъ глазъ.
Роскочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. роскоти́тися, -чуся, -тишся, гл. 1) Раскатываться, раскатиться. Було в мене три орішки, та всі роскотились. Гріш круглий — роснотиться. 2) Разбредаться, разбрестись, разойтись въ разныя стороны. Та ви ж, мої діточки, роскотилися, як горох при дорозі. Вівці.... роскотилися по толоці, щипаючи.... травицю. 3) О звукѣ: раздаваться, раздаться, разнестись. Роскотиться по небу глас потужний. Дзвінкий регіт такий чути, що так і роскочується.