Бездоганний, -а, -е. Безупречный.
Блудити, -джу, -диш, гл.
1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ми блудили цілий ліс.
2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби.
3) — словами. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре.
Буря, -рі, ж. Буря. Чорне море вітер-буря колихає. Схопилась велика вітряна буря.
Відсипщина, -ни, ж. Отплата за что нибудь зерномъ или мукой.
Гук I меж. Подражаніе сильному, звуку.
Дзві́нник, -ка, м. Колокольный мастеръ.
Жму́рити́ся, -рю́ся, -р́ишся, гл. 1) Щуриться. 2) Играть въ жмурки. Щетину із свиней смалили, або жмурились по кутках.
Мо нар. = може. Чорт... ніс ту кобилу, мо ступнів два проніс та запінивсь і покинув. Да такий здоровий дуб був, що мо'б і втрох не обняв.
Нао́чне нар. 1) Видимо, очевидно, явно. 2) Своими глазами.
Птуц! меж. Крикъ, которымъ гонятъ телятъ.