Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

'Дда́ти = Оддати. Ходить Марусенька нерозчесаная, хоче її мати за Івана 'ддати. Мет. 115.
Загалу́нювати, -нюю, -єш, сов. в. загалу́нити, -ню, -ниш, гл. Вымачивать, вымочить или прокипятить въ растворѣ квасцовъ (яйца передъ окраской). Харьк. Аф.
Засо́вгати, -гаю, -єш, гл. Зашаркать (ногами).
Зго́да, -ди, ж. 1) Согласіе; миръ. Пригоди учать згоди. Ном. № 1751. Лучча солом'яна згода, як золота звада. Ном. № 3279. 2) Соглашеніе, примиреніе. Пани, теє зрозумівши, згоду учинили, підкинувшись під Умань, Гонту ізловили. Макс. (1834). 126.
Кавтан, -на, м. Родъ полукафтанья съ откиднымъ воротникомъ, — женская праздничная одежда галицкихъ горожанокъ. Гол. Од. 23. Ум. кавтаник.
Насмічувати, -чую, -єш, сов. в. насмітити, -мічу, -тиш, гл. Насаривать, насорить. А хто се насмітив? Канев. у. Те сміттє, що батьки з дідами насмітили. К. Дз. 29.
Понахапувати, -пую, -єш, гл. Нахватать (во множествѣ).
Попіклуватися, -луюся, -єшся, гл. Позаботиться (о многомъ).
Поратувати, -ту́ю, -єш, гл. Спасти, помочь. Поратівнику божий, поратуй мене! Шух. І. 38.
Україночка, -ки, ж. 1) Ум. отъ україна. 2) Ум. отъ українка.