Випаляти, -ля́ю, -єш, гл. = випалювати.
Говоритися гл. Употребляется только въ 3-емъ лицѣ и чаще всего безлично: говориться, говорилось. Пословиця говориться, а хліб їсться. Дід мовчить, неначе не до його говориться. Ой що ся говорило, то все ж то неправда.
Заби́рзати, -заю, -єш, гл. = забриндзати. Дивись, забирзані, як вівці.
Замилува́тися, -лу́юся, -єшся, гл. Залюбоваться. Карпо глянув на тих людей і трохи злякався і здивувався й за милувався: такі вони були високі, рівні, дужі.
Зи́рк! меж. Глядь! Зирк! Горпина стоїть на хатньому порозі.
Нало́га, -ги, ж. 1) Привычка, обыкновеніе, повадка. У нього налога пити горілку. 2) Отягощеніе, притѣсненіе. (Чорт у пеклі) мучив дармо, у всіх ярма з шиї не злізали, струп на плечах, бо по печах в ад дрова возили... Щоб скакали, не брикали, — кладуть в рот удили, сікуть плітью, щоб там митью ступою ходили. Всю налогу скоро Богу донесли во уші: не забарив, ад розорив, випустив всі душі. 3) Толпа, давка; напоръ, натискъ. Там налога така, що трохи пана не звалили, так налягли.
Падло, -ла, с.
1) Падаль.
2) Бранное слово.
Предвічний, -а, -е. = передвічній. У тебе, предвічний царю, ми шукаєм оборони.
Рамат, -ту, м. Тряпка, стиралка.
Хрьокати, -каю, -єш, гл. = хрокати.