Вертати, -та́ю, -єш, сов. в. верну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Возвращать, возвратить, вернуть. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Верни моє, візьми своє. Верни, верни, милий Боже, моє дівування.
2) Возвратиться. Я ждатиму, доки вони не вернуть з міста.
3) Поворачивать, заворачивать. Туди мою головоньку що вечора верне. Гей, верни, Касяне, круто. Куди не верни, наткнешся на тин.
4) Выворачивать, выворотить, воротить, съ силой двигаться впередъ. Де ся взялася да із моря синя хвиля: верне да верне всяку рибу ізо дна. Правда зі дна моря верне. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Як узяв скот вернути із того яйця: верне та й верне.
5) Сваливать, свалить, сбрасывать, сбросить. Пшенишне, гречишне — верни вмісто.
Викопуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. викопатися, -паюся, -єшся, гл. 1) Вырываться, выкапываться, выкопаться. 2) Управляться, управиться. І сметанки дай, і сиру дай, і молока.... їй Богу, вже не можу й викопатися.
Жму́ття, -тя, с. соб. отъ жмут. Округ мене багато в'ялих квіточок жмуттям лежить.
Квічати, -чу, -чиш, гл. Визжать. Свиня квічить, а в пліт лізе.
Лю́ба, -би, ж. Любовь. Коби нам ся ніч не стало з великої люби. Моцний Боже допоможе, дасть з люби користь.
Подопиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Допиться до чего (о многихъ). Бач, до чого подопивались.
Ущухати, -хаю, -єш, сов. в. ущухнути, -хну, -неш, гл. Утихать, утихнуть. Став вітер ущухати. Ущухли діти, вже не кричать. Ущухнув трохи галас. Ущухнуло море.
Хатній, -я, -є. Комнатный, домашній, находящійся въ домѣ. Двері хатні. Хатня собака. Хатній поріг. Хатнього злодія не встережешся. Казала полюва миша хатній.
Шабелька, -ки, ж. Ум. отъ шабля.
Шелепнути, -пну, -неш, гл. Упасть съ шумомъ. Він так і шелепнув у саму середину.