Богобійність, -ности, ж. Богобоязливость.
Божник, -ка, м. = біжник. Божник із шитим рушником округи.
2) рушник-божник. Полотенце для украшенія иконъ.
3) Продавець иконъ. А в нас тоді саме божник ночував, отой, що ікони возить продавати, і плахти, й полотно і рушники — усячину. Ум. божничок.
Викохувати, -хую, -єш, сов. в. викохати, -хаю, -єш, гл.
1) Взлелѣивать, взлелѣять, воспитывать, воспитать. Викохав дитину в добрую годину. Викохав я дівчиноньку людям, не собі. Викохала, випестила, та й обоє покинули. Викохала свою дівочу красу.
2) Выращивать, выростить (животное, растеніе). Хто ж викохав таку гнучку в степу погибати?
Городи́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Городить, огораживать. Я такими дурнями тини городила. Городив він раз із батьком хлів. 2) Говорить вздоръ, городить. Старий говорить-городить, та на правду виходить. Городить таке — ні літо, ні зіму. Говоритъ чепуху.
Зла́зитися, -жуся, -зишся, сов. в. злізтися, -зуся, -зешся, гл. Сползаться, сползтись. Гадюки злазяться докупи. щоб на тебе вся біда злізлась! Желаю тебѣ всего худого, всѣхъ бѣдъ.
Катуша, -ші, ж. Мученіе, пытка. У п'ятницю порубали, в суботу завили, а в неділю до Драгіри в катушу трутили.
На́дбанок, -нку, м. Все благопріобрѣтенное, нажитое.
Поличчя, -чя, с. Портретъ. Посилаю тепер тобі, друже мій єдиний, своє поличчя.
Ропухатий, -а, -е. Толстый, раздутый подобно жабѣ.
Цінькало, -ла, с.
1) Эпитетъ зяблика.
2) Хохлатый жаворонокъ, Alanda cristata. .