Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Баришування, -ня, с. Торгашество, барышничанье.
Бачущий, -а, -е. = бачучий Дай, Боже, щоб дитина була бачуща, видюща і пам'ятуща, зірка і швидка. Мил. 27.
Бути, єсьм, єси, єсть и є, єсьмо, єсте, суть, прош.: був, була, було, гл. 1) Быть, существовать. Ти єси син мій. Єв. Мт. І. 11. Їдь, кобило, хоть єсь три дні не їла. Ном. № 9989. Дурень їсь, Гриню. Ном. № 8563. Єсть карії очі — як зіроньки сяють. Шевч. 133. Не єсть ти мені сестра, а єсть ти мені ворог. Рудч. Ск. І. 124. Не єсть то нас, братця, яничарські кулі в полі постріляли, єсть то нас отцевські й матчини сльози.... побивали. Мет. 439. Єсть у тебе гроші? Єсть де сісти, та нікому їсти. Ном. № 741. Не є кому та донести до милого вісти. Гол. III. 391. Було б не рубати зеленого дуба, було б не сватати, коли я не люба. Н. п. Як би знала, що покине, — була б не любила. Шевч. Станемо якось бути на світі, — хоч не жити, дак бути. Г. Барв. 395. Було, та загуло. Був, та нема. 2) — за. Быть чѣмъ, въ качествѣ чего. Бути за свідка. 3) — в боці. Выть въ сторонѣ. Зміев. у. Cм. ниже: бути в оці. 4) — в гніву з ким. Быть въ ссорѣ, сердиться. Одже я буду в гніву з тим або з другим. Н. Вол. у. 5) — в квіту. Цвѣсти. Н. Вол. у. 6) — в оці. Быть на глазахъ. Тобі добре: ти в боці, а я що раз ув оці, то мені й докоряє, як що не так. Волч. у. 7) — за відомом. Быть въ извѣстности. 8) — з ким. а) Быть съ кѣмъ. Я був там з братом. б) Видѣться и говорить съ кѣмъ. А вже були-сте з батюшкою, коли казав ховати буде? Камен. у. 6) — їден дух з ким. Жить душа въ душу съ кѣмъ нибудь. Н. Вол. у. 10) будь ласка, будь ласкав. Пожалуйста. Ви ж, будь ласкав добродію,.... роспрягайте коній. Рудч. Ск. II. 151. 11) будь, будь-лі. Нибудь (неопр. част.). Та наклади будь-лі якою, аби вбив козирем. Канев. у. Будь-лі хто надіне свиту, то гарно й дивиться. Канев. у. Будь-лі де. Желех. будь-хто. Кто, что нибудь. Вх. Зн. 4. 12) здоров був, була! Здравствуй! Здорова була, дівчино моя! Мет. 71.
Гарматка, -ки, ж. Ум. отъ гармата.
Гомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Гліб. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Ном. № 13590. Руками гомоніти. Шутливо: писать. Ком. Пр. № 870. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Шевч. Гомоніла Україна. Шевч. Широкий Дніпр не гомонить. Шевч. 28. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей. Левиц. І. 116.
Комашниця, -ці, ж. Муравейникъ. Канев. у.
М'я́ти и мня́ти, -мну, -мнеш, гл. 1) Мять. Не терши, не мнявши, не їсти калача. Ном. № 6033. Я не буду хустиноньки ні терти, ні мняти. Мет. 23. 2) Бить. Лягла не клята, встала не мнята. Ном. № 8909. 3)шкури. Заниматься выдѣлкою кожъ. 4) Не рѣшаться, колебаться. Мне та й мне, — коли не продаси, то так і кажи. Камен. у.
Пилочок, -чку, м. Ум. отъ пил.
Рутній, -я, -є. ? Ой купало, рутній Іване, весілля рясного пане. Н. п. Ой мій рутній Боже, хто ж мені споможе? Н. п.
Сокирянка, -ки, ж. Кирка. Угор.