Годованець, -нця, м.
1) Воспитанникъ, вскормленникъ. Приняв був до себе якогось троту Петра за годованця.
2) Крестьянинъ, который завѣщаетъ кому либо свое имущество, за что наслѣдникъ долженъ до смерти кормить и поить завѣщателя.
3) Животное, откармливаемое на убой. Вже всюди вправилась, тільки ще зосталось бур'яну насікти для годованців.
Дві́йка, -ки, ж. Двойка въ картахъ.
Діл I, до́лу, м. 1) Низъ, долина. Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила. Нет мене, сивий коню, горами, долами. 2) Полъ земляной. Як мертва на діл повалилась. До-до́лу. На полъ, на землю, до земли. Зсади хлопця до-долу. До-долу верби гне високі. Склонив головочку низько до-долочку. Крикнув Швачка та на осаулу: із коней до-долу! Долина глибока, калина висока, аж до-долу віття гнеться. Ісус, нахилившись до-долу, писав пальцем. Ум. Доло́к, до́лонько, до́лочко.
Кавалер, -ра
Підкоморій, -рія, м. Подкоморій, придворный сановникъ (въ старой Польшѣ).
Погоджати, -джа́ю, -єш, сов. в. погодити, -джу, -диш, гл.
1) Способствовать, поспособствовать, благопріятствовать, поблагопріятствовать. Бог мені погодив, пшеницею наградив. А мені Бог погодив, що-м сокиру уломив. Тепер мені погодило, що прядіво не вродим, та вродила чечевиця, та буде мені хвартух і спідниця.
2) Мирить, помирить. Олію з водою ніколи не погодиш.
Ростомилений, -а, -е. Любезнѣйшій, милый. Літала она без гори до своєї любой ростомиленой матері.
Самопальний, -а, -е. Самовоспламеняющійся. Засвітив самопальний сірничок.
Староміський, -а, -е. Относящійся къ старому городу.
Шкіритися, -рюся, -ришся, гл. = шкірити зуби.